Ляльки з горища.

Нарешті осінь! Дуже люблю міжсезоння: навесні вже не дуже холодно, але ще не спекотно; а восени вже не спекотно, але ще і не дуже холодно. А ще, восени такі яскраві барви, різдвяні та новорічні свята попереду, і ще гріби в лісі (мабуть будуть) і ще багато багато цікавого.....у мене наприклад старший син Владислав переїхав жити до бабусі в іньший район Києва подалі від батьків, хоче бути більш самостійним, це добре, але я сумую. Другий син Павлуша - першачок! Тимофійко знов пішов у садочок, а меньший Федір вже повзає по хаті, мамі легше ;))) Новий етап в житті - чудово! І саме головне, восени закінчуються садово-городні роботи, картопля викопана, заготовки зроблені можна приділити час рукоділлю! 
Покажу своїх улюблених примітивчиків, хоча улюбленими вони стали нещодавно. Спочатку не розуміла як можуть подобатись очі - гудзики, носик - штопаний клаптик, замазури у потертому одязі, але з часом уважніше до них придивилась і зрозуміла шо саме в цьому їх краса! Вони, як старі вишиванки та рушники з горища у бабусі, з відбитком часу та простою красою не залишають байдужим. 

Маленькі помічники Санти, допомагають збирати подарунки для дітей. 

На одязі різдвяні смакулики, а на жилетці дзвоники.

Будуть прикрашати мою оселю на новорічні та різдвяні свята.

Боже бережи Україну!