Моя оселя, чим прикрашаю.

В цьому році ми нарешті закінчили ремонт у домі, ну не те, щоб зробили ВСЕ! Взимку ще потрібно намалювати вітражі для трьох дверей (поки намальована тільки одна), але це вже приємне. Робити ремонт в будинку і при цому в ньому жити дуже важко, для мене саме страшне це пилюка від цементної підлоги, Жах! Порахувала що ремонт робили майже вісім років, о це так термін! а скільки всього сталося за ці роки, приємного та недуже. 

Сьогодні покажу чим я прикрашаю дім, точніш маленьку його частинку, якщо вже почала говорити про вітражі, то з нього і почну

Торішні роботи. Вишивка для літа.

В тому році багато вишивала, але не все викладала в блозі, треба виправлятись. Дуже люблю примітивну вишивку, прості дизайни та небагато кольорів, а виглядає гарно.

Перша - Country Spirits Collection "Delivering Fleurs". 

Над чим працюю.

Заздрю тим майстриням, які можуть працювати над одним проектом, не відволікаючись на інші, а найголовніше ЗАКІНЧУВАТИ його. Я не кажу, що в мене нема закінчених робот - є, але початих  НАбагато більше. 

Вирішила, виправляти ситуацію - зараз працюю над чотирма різними проектами, ну не вмію я займатися одним...не вмію. Спробую раз на тиждень звітувати про результати.

Вишиваю оберіг для дома, давно подобається цей дизайн.

Ляльки з горища.

Нарешті осінь! Дуже люблю міжсезоння: навесні вже не дуже холодно, але ще не спекотно; а восени вже не спекотно, але ще і не дуже холодно. А ще, восени такі яскраві барви, різдвяні та новорічні свята попереду, і ще гріби в лісі (мабуть будуть) і ще багато багато цікавого.....у мене наприклад старший син Владислав переїхав жити до бабусі в іньший район Києва подалі від батьків, хоче бути більш самостійним, це добре, але я сумую. Другий син Павлуша - першачок! Тимофійко знов пішов у садочок, а меньший Федір вже повзає по хаті, мамі легше ;))) Новий етап в житті - чудово! І саме головне, восени закінчуються садово-городні роботи, картопля викопана, заготовки зроблені можна приділити час рукоділлю! 
Покажу своїх улюблених примітивчиків, хоча улюбленими вони стали нещодавно. Спочатку не розуміла як можуть подобатись очі - гудзики, носик - штопаний клаптик, замазури у потертому одязі, але з часом уважніше до них придивилась і зрозуміла шо саме в цьому їх краса! Вони, як старі вишиванки та рушники з горища у бабусі, з відбитком часу та простою красою не залишають байдужим.